Переклад вірша George Gordon Byron (Джордж Гордон Байрон)"Love and Death"Шукав я очима Тебе, коли ворог був
Так близько.. Я вмерти був ладен за нас обох!
І, хоч в безнадії, боровся і слав мольбу,
Не вправі втрачати свободу свою й любов!
Про Тебе лиш думав, коли у рвучки́х штормах
На скали судилось у бурю попасти нам.
Сказав Тобі - Мила, я поруч, відкинь свій страх -
Тримай мою руку, спасу всупереч вітрам !
Коли лихоманка горіла в Твої́х очах -
Був ладен віддати усе за їх світло я.
Якщо колись має згоріти Твоя́ свіча -
То поруч з Твоєю могила була б моя.
Коли землетрус з місця зрушив тонку́ стіну -
І світ закрутився, неначе напивсь вина,
Шукав я в наляканім світі Тебе одну.
Спасав я - Тебе. Бо потрібна лиш Ти одна.
Коли у судомах стрічав близьку смерть свою́
І думка згасала, і тихо німів язик -
Одне я лиш думав - що тільки Тебе люблю,
І дух мій, заледве живий, все ж до Тебе ник.
Люблю я все більше … та чую лиш холод твій
Любові - не вимолиш. Ти не полюбиш, ні..
Ти не винувата. Та знай - доки я живий,
Намарне, болюче - кохання завжди в мені…
I watched thee when the foe was at our side,
Ready to strike at him – or thee and me
Were safety hopeless – rather than divide
Aught with one loved save love and liberty.
I watched thee on the breakers where a rock
Received our prow and all was storm and fear,
And bade thee cling to me through every shock;
This arm would be thy bark, or breast thy bier.
I watched thee when the fever glazed thine eyes,
Yielding my couch and stretched me on the ground,
When overworn with watching ne’er to rise
From thence if thou and early grave hadst found.
The earthquake came, and rocked the quivering wall,
And men and nature reeled as if with wine.
Whom did I seek around the tottering hall?For thee.
Whose safety first prove for? Thine.
And when convulsive throes denied my breath
The faintest utterance to my fading thought,
To thee – to thee – e’en in the gasp of death
My spirit turned, oh! oftener than it ought.
Thus much and more; and yet thou lovs’t me not,
And never wilt! Love dwells not in our will
Nor can I blame thee, though it be my lot
To strongly, wrongly, vainly love thee still.
.
