Коли на землю ніч спадає,
Одна Ти у думках моїх
Хто щиро, від душі кохає,
А хто уже забув про всіх.
На небі вже зійшли зірниці,
А мене завжди тішить це.
Я дивлюсь у Твої зіниці-
Ти для мене понад усе.
Вони, як те бездонне море,
І знову в мріях я літаю,
Й Тобі моя чарівна доле
Ніколи клятви не зламаю.
А коли зійде повний місяць-
Він ясно світить в небесах.
І нам нікуди правди діти,
Коханим вказує їх шлях.
М.С. відповів на коментар Квітка)), 16.07.2017 - 15:27
Віршик сируватий,але не можу мовчати. Дякую.
Квітка)) відповів на коментар М.С., 16.07.2017 - 15:38
Не ображайтесь але як ви можете називати своє зізнання віршиком? це неповага до віршів!) я не люблю коли так кажуть, чомусь це мене дуже зачіпає.( так я згідна, потрібно ще над ним працювати. але захват у мене викликала ваша щирість і непідробність...
М.С. відповів на коментар Квітка)), 16.07.2017 - 15:40
Пробачте, якщо був некоректним.
Квітка)) відповів на коментар М.С., 16.07.2017 - 15:47
Та що ви!) Просто ваш вірш більше чим просто віршик! Це поезія!
... 
Гарно!
Ви молодець 
Дякую Вам 
