Йде, пливе хурделиця полями,
і мороз у мене на вікні...
Я сиджу з замерзлими думками,
а душа горить, як у вогні...
Ох зима!..Як жити стало важко,
одиноко й сумно на душі,
скам"яніли руки, і безжально
гне мене все нижче до землі...
Інеєм покрились мої скроні,
все частіш сльозини на очах
дошкуляють і вітри, й морози,
зморшки на чолі і на устах...
Ніби вчора обрії палали,
сонце у зеніті, і було,-
дні і ночі щастям не згасали,
все із добротою заодно...
І хоч я сумую, та не плачу,
витримаю цю довгу зиму,
я весни діждуся, й не розтрачу-
Віру і Надію, я живу...
Йде, пливе хурделиця полями
холодно в природі і в душі,
я сиджу з замерзлими думками,
і пишу свої нові вірші...
І хоч жити стало дуже важко,
витримаю й холод, і зиму...
Вірус відійде, весна наступить вчасно,
і зустріну я нову весну...
Дякую,Ніно!Були на свята в мене онуки,настрій мені підняли,та вже поїхали, у них своїх сррав і турбот вистачає... А я вас,Ніно вітаю зі старим Новим роком, Василем та Меланкою, хай вони дододуть вам гарного настрою і великих удач...