Цей повільний набат наче відлік у іншу вічність,
Це лише зорепад, - загадай-но мене ще раз!
Я не збудуся знов. Наче січень, прийду нізвідки
Ніжним холодом в кров. Нашу зустріч розвіє час.
А якщо все не так? Все не так, як повинно бути!
Наче змучений птах я шукатиму голос твій,
Як спасіння душі. Серед вітру тебе не чути.
Це осінні вірші, що римують рядки із мрій.
Це ранкова роса у обрамленні всіх галактик,
Де твої небеса непомітно накриє сніг.
І я холодом в кров, наче січень, прийду, зненацька
Ти згадала мене? - Не збуватися зараз гріх...
Це силабічна система віршування. Вона передбачає побудову кістяка вірша на основі кількості наголошених і не наголошених складів.... Тут не визначають віршований розмір. Силабіка характеризується цезурою - логічною паузою посередині кожного рядка, яка ділиь його на рівні 2 частини. javascriptpener.setSmile('%20%20')
Олександр Гриб відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую за інформацію, тепер хоч знатиму, як це зветься)
я теж в теорії верифікації не дуже, оцінюю вірш переважно за змістом.
pener.setSmile('%20
%20')
