Мені так хочеться віддати,
Тобі його віддати.
Назавжди так.
Віддати.
Пробач, що не хотілося читати,
Читати слів твоїх німих.
Таких, що ріжуть, колять, б’ють
Вбивають, а потім руку подають,
Щоб встати.
Я обіцяю,
Чуєш, обіцяю, що вже ніколи
Не впущу і випадково,
Я занотую, зшию їх до купи
І видам збірку твого,
Твого болючого такого знову..слова.
Мені болить,
Чи чуєш ти? Болить.
Пече у горлі згустком слів,
Які скажу я лиш тобі
щоби діждатися наївну,
цнотливо радісну таку.. мить.
Я тут зримую, навіть так.
Навіть помилково.
Хоч часто і не слухаю тебе.
Та спершу ж було твоє
слово.