На тілі карт-Вітчизни географій,
Подоланий теплом твоїх очей...
Не потребую я присвят і епітафій,
Для вже минулих зоряних ночей!
Мені давно не треба нових віршів,
І проза,напевно,вже зайва теж...
Я не менше за інших грішний,
Просто поруч зі мною полеж!
Обійми мене, до серця пригорнися,
Щоб я відчув,як любиш ти...
Що нам,скажи,в цю ніч присниться,
Коли єднаються мости!
Коли ти поруч-ангели досяжні,
І я вже чую шепіт їхніх крил...
Я ніколи не був відважним,
Але зараз я повен сил!
Загубися в мені,загубися,
До дна у серці розчинись...
Піддайся мені,не борися,
Убий в собі гамір міст!
Ділися зі мною,ділися,
Ти радістю в кутиках вуст...
Не бійся,нічого,не бійся,
Я Богу за тебе молюсь!