Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Салтан Николай: А нас і ніби не було… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Тетяна Луківська, 02.06.2013 - 02:15
До неба лину… де ти є?Вчорашнє щастя - не моє. Відгомоніло все, пройшло, А нас і ніби не булО…---- А пам*ять заперечує - було!!! І не забувається. Гарно Салтан Николай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Було, є і буде ... як би цього не хотілось ... і не забудеться Приємне Ваше розуміння перлинка, 01.06.2013 - 22:45
"Забути можу, але все ж,До тебе хочу… і ти теж",- дуже влучні слова, браво! Салтан Николай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
... дуже дякую, приємно, що припало до смаку
Ліоліна, 01.06.2013 - 20:18
час іде, минає все, навіть кохання (чомусь), а потім і не знаєш,чи було це насправді
Салтан Николай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
... так дивно, ще лиш "хвилину" назад відчував щось ... і лиш підводиш очі - не розумієш, що трапилось - якась пустота, неосяжність ... ніби все як міраж ... фрагменти в голові
Г. Орел, 01.06.2013 - 13:47
Час визначитись, щоб слова і почуття співпадали. Гарно описано нерозв"язаний вузол почуттів. Бажаю його розв"язати.
Салтан Николай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Радий знайомству та Вашому візиту. Приємно, що так оцінили. І дякую за побажання
Салтан Николай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ваша правда, Валентино ... однак думаю, що серце все ж може за якись період змиритись, звикнути , хоч і не забути ...
Nikita13, 01.06.2013 - 12:07
Вірш, як завжди, переповнюють почуття, глибина емоцій... Та цього разу мене зачепила подана картинка... мов перші сцени "Термінатора", хоча й у теплих кольорах... А нас і ніби не було... Та все не так просто, як здається на перший погляд - якщо навіть бездушні роботи наділені певними "відчуттями", то серце людини здатне полюбити знову, яким би глибоким не було розчарування, якою б сильною не була біль... Вітаю!!! Знову мої овації!!!
Салтан Николай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
завжди млію від Ваших коментарів ... вірші є сенс писати навіть для того, щоб отримати Ваш коментар Завжди приємне Ваше глибоке розуміння ... так, на картинці робот із мультфільму "Воллі", але він там на стільки чуттєвий, на скільки емоційний, що мені дуже хотілось використати його образ (для мене це один з найкращих серйозних мультфільмів, якщо подивитесь, то краще в укр. перекладі, хоч там зовсім мало говорять... там міміка, жести говорять більше за будь-які слова) Салтан Николай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
... так, так ... не минають
Любов Ігнатова, 01.06.2013 - 11:24
Чи ми були колись?.. Хто зна...Чи просто я і просто ти? Чи та дворічна борозна Ще розділяє два світи?.. Чи ми ще будемо?.. Навряд... Ти вже утіху віднайшла... Мій смуток змінює наряд... Скажи: чому ти все ж пішла?.. Салтан Николай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
додали Ви своїм віршем ще смутку, хоч смуток у віршах все ж краще, ніж в житті ...Дякую за Вашу чуттєвість Салтан Николай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...дякую, приємно чути від Вапс такі слова
Ніка Мельник, 01.06.2013 - 10:59
До неба лину… де ти є?Вчорашнє щастя - не моє. Сумно, життєво, ніжно... Емоційно та вишукано Не було б таких рядочків, аби в житті все траплялося, як бажається Салтан Николай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
... так, Ви праві, життя нам диктує текст, а ми його лиш переводимо у літери ... дуже приємно, що так глибоко прониклись віршом
Ольга Ратинська, 01.06.2013 - 10:54
ми були... будемо... ми є... допоки місяць сонце п'є... допоки на стеблі роса... ти будеш мій - а я твоя... Салтан Николай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ух ти, яке ніжне та романтичне продовження ... таке обнадійлеве і світле, як промінчик сонця в пасмурну погоду
Салтан Николай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Не гаснуть ні в холод, ні в дощ ...щось робить їх міцними Дякую |
|
|