Я досі вірю в те, чого нема...
Все намагаюсь осягнути вічність...
Ховає свої щупальця пітьма
У місяцем розчинену північність...
Стаю потроху "річчю -у-собі "
(Пробачте, Канте, за таку зухвалість )...
На крила почорнілих голубів
Наклеюю думок недосконалість...
Під абажуром заховались сни -
Червоні маки посеред ромашок...
Напередодні балу у весни
Малюю сніг мазочками "гуашок "...
У музиці нестало півтонів -
Бемоль з дієзом зрадили палітру...
І попелом легесеньким злетів
Останній вірш, написаний для Вітру...
"І попелом легесеньким злетів
Останній вірш, написаний для Вітру..." Чудесный стих!... И верить нужно,..и нужно жить,..любить,..стихи писать не под подушку...А для того -кому так хочется сказать "люблю!...Всё остальное в миг счастливый тот - неважно...
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00