Буває, квиток на щастя - в кишені,
та ключик від шастя - в руці у
Бога... Хотілося б напитися води?..
Джерельної... Холодної... До зливу…
Хутчій – у ліс, до явора ходи:
ручай з-під нього в’ється боязливо…
Свої козацькі вуса оброси
і пий упохват, шебсько, до одухи –
нехай спаде з душі жага роси:
питущого не відтягнуть за вуха!
А спрагу загасив – свою данину дай
тому, хто змайстрував оту криницю,
хто показав тобі отой ручай,
де ти напивсь джерельної водиці.
...У всьому головою є вода,
та не усе змивається водою:
коли тебе зневажать – не біда,
біда – коли зневажиш сам собою.
І той природний дар не оскверни –
не гань святинь, де душам є волого:
хоч благодать приходить в райські сни,
ключі від Раю – у самого Бога.
14.12.2018.
Розчулив...
Мамина колиска,мамина криниця...
Серце крає пісня ... і твої слова...
Я тобі в долонях принесу водиці...
Хай у серці пам"ять світла...ожива!
Джерело дасть сили ,спрага загаситься,
Із душі спадає вже жага роси...
І...в моїх долонях...Та вода-живиця...
Оживить назавжди всі-усі ікси...
Віримо у краще і молімось Богу,
Хоч своє диктують серцю віщі сни...
І ...веселу пісню...до квитка ...в дорогу...
Я ж ...щиро промовлю :"Швидше повернись!".
Це як кому... 
Дякую, Віталію! 
Візьму слова ці мудрі із собою!
Так і в цьому - щастя наше, Ніно! 
