Місяць уповні
тихо пливе над містом...
Знову сьогодні
не спиться, залишуся в кріслі...
І до світанку
у небо всю себе втисну...
Буду летіти,
в надії єдиній - воскресну...
Місяць уповні -
висвітив браму небесну...
Де я? Хто я? Ось,
серед зір, згубилася звісно...
Крила розправлю -
душа наповниться змістом...
Трішки пограюсь -
нани́жу зіркове намисто...
А на світанні,
знову прокинуся в кріслі...
Місяць упо́вні
тихо проплив над містом.
прекрасна "активність" творча - у відповідь на безсоння... гарна подорож вийшла - "Крила розправлю - душа наповниться змістом... Трішки пограюсь, нанижу́ із зірок намисто... "
...чогось цей намір-рядок видався мені "з особливим акцентом" - І до світанку в небо всю себе втисну...
@NN@ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ви дуже тонка натура, Валю, відразу відгукуєтесь на почуття, я тугодум, мені потрібно пропустити через себе стан іншої людини, тільки потім я можу щось висловити, а іноді тільки емоції і ніяких слів...