Летять хмаринки тихо вдалину,
По небу пропливають без упину,
Одна наздоганяючи одну,
Міняючись грайливо щохвилини.
Куди, хмаринки, разом біжите?
З яких країв несетесь, легкокрилі,
І як у вас дізнатися про те,
Від чого ви, пухнасті, побіліли?
Мовчать хмаринки в синій висоті,
Не хочуть ні про що розповідати:
Їм на смішні запитання оті
Звисока краще мудро промовчати.
Летять вони по справах непростих,
Їм діла до бездільників немає.
Вони - хмаринки, зовсім не із тих,
Хто просто так по небу пролітає.
Там, в Африці, гасає хижий птах
Над рибками в міліючих озерах,
І втомлено ідуть по берегах,
Шукають воду слоники і зебри.
Ніхто їм, крім хмаринок з висоти,
Води не принесе із океанів.
Вони спішать скоріш допомогти,
Вони як порятунок в день останній.
Підхоплені то бризом, то смерчем,
По небу до відміченого краю,
Промчать хмаринки, випадуть дощем
І знову з моря шлях розпочинають.
Да треба виправити... Це так, взагалі. Я потім подумаю! Дякую, Галя! А ещё, я с одной твоей подругой побазарил - во серьёзная тётка! Я чуть не всцался. Там даже базарить не пробуй - взула меня в одни ворота 3 - 0. А вообще-то, почему ты меня обозвала вы? Ладно, прощаю... Я чуток исправил, посмотри, пойдёт?
Лёня, я разговариваю!
Прости, сразу не ответила, в маршрутке ехала, а потом - дела-дела, закрутилась...
Исправил, вижу. А может быть, я тоже мудро молчу, як ті хмаринки! А ты сразу обижаться...