Бачиш генія у моїй душі, хоч насправді – лише каліку
Бог створив колись.., тільки вкотре ти проводжаєш мене до трону…
Я довіку тебе кохатиму.., хоч минатиму – теж довіку
І до скону лиш фотографію цілуватиму… – так, до скону!..
А на небі – все фіолетове; під ногами – мов рай зелено;
Серце проситься в задзеркалля – о яке же воно ледаще!..
Я у сумнівах помиратиму, хоч сміятимусь… – так, шалено!
І романтику подавлятиму.., та писатиму – якнайкраще…
25.08.2010 р.
А це він так жартує (до коментаря Ніни)
А тепер на рахунок вірша:
По-перше - дуже душевно написано, правда жаль, що сумно, але що ж поробиш, інколи життя перед нами ставить випробування, без них було би нецікаво
По-друге - надіюся, ні! скоріше вірю, що в Тебе буде все добре,
Ну і по-третє "подавляти-романтику", навряд чи вийде, в Тебе це гарно виходить, так як і "писати якнайкраще"
Володимир Шевчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
(до коментаря Ніни)
