Я пам`ятаю, як ВИ на мальви задивились,
Що розрослися під вікном моїм.
Скажіть, навіщо ж Ви мені зустрілись
І смутком вкоренились у житті чужім?...
А може зможете Ви відповісти,
Коли в безсонній ночі кави я наллю
Як в пору ту, коли з дерев спадало листя,
Нащось... прошепотіли потайки "люблю"?...
А чи посмієте згадати Ви колись,
Як порожнеча в душу завіта,
Про ніжні дотики, що солодом лились
І у цілунках танули вуста?...
А ще чому...Ваш погляд, що мене зламав,
Висить мов тінь, у занімілій тиші?
І б`ються спогади у скло - час не забрав,
А ЗАМІСТЬ ВАС.... лиш сум й печальні вірші...
Я знову рада читати вірші чарівної жінки з золотим серцем. Знаю її, як чуйну, прекрасну людину...
Вірш сподобався своєю темою, образами...
Когда боль наша уже минёт, память о ней уже очарована воспоминаниями.
(Джейн Остин).
Бажаю успіху, Мила Людина!!!
Ninel` відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
МОЯ МИЛА,ЧУЙНА ЛЮДИНА!Дякую за твоє щире серце,Божої ласки тобі!
