Було б доцільно зараз написати про кохання,
про щось пекуче та смачне,
що не дає душі спокою
через свідомії терзання,
що дихають тобі в плече.
А світ звихнувся на п’яній пристрасті,
на описі непристойних сцен.
Коли брезентом прикривається правда,
і навіть запаху немає від клопотання і проблем.
Тут не буде і рядка про нього,
бо пристрасть не вимірюється в поцілунках,
бо це щось вище,
це четверта сфера,
це те, від чого легкі спазми викручуються в шлунках.
У неї немає терміну придатності,
якщо вона не фікція.
Вона живе десь під другим ребром,
іноді лоскочучи серце й торкаючись теми вічності.
Іноді вона засинає,
Коли її не плекають..
Отак от, в летаргічному стані можна прожити,
проте, чи варто?
Пристрасним може бути вечір,
чотири вечора,
або ж ціле життя.
Пристрасть – не лише кохання,
квінтесенція буття.