Сьогодні уночі дістала крила,
Це Бог мені такий дарунок дав,
Щоб глянула на те ,що серцю миле,
Щоб дух мій в Україну ще злітав.
Відчути ще раз запах верболозу,
Послухати Остерки шелет хвиль,
Вернутися назад ,ще до морозу,
Щоб сніг не заморозив моїх крил.
Бо, як би я додому не хотіла,
Дитинстава вже ніколи не верну,
Лишилася прабатьківська могила,
До неї ,вірю, стежку віднайду.
Я стану перед нею на коліна,
Подякую, що був у мене рід,
Не їх вина ,що війни на чужину
Загнали у чужий далекий світ.
Роки пройшли і молодість минула,
Земля чужа прийме мене навік,
Лишень душа ніколи б не заснула,
Тулила б Україну звіддалік!