Давно вже не писала про кохання,
Про дні під сонцем, тeплі, голубі,
Твій ніжний погляд першого пізнання-
Сьогодні знов приснився уві сні.
Ти йшов до мене руки простягнувши,
I танув сніг, чим ближче робив крок,
Промінчик сонця у душі відчувши,
Я бігла не шукаючи стежок.
І вже ось - ось була б в твоїх обіймах,
Та стало темно, і ти зник з очей,
Думки заплуталися десь у павутиннях
Років минулих ,згублених ночей.
Проснулася. Та ж ти зі мною завжди!
І чую рівний, теплий подих твій,
Притиснулась, , весняні дні згадавши,
І сніг розтанув у душі моїй.
