Груша
Так дико пахне груша свіжим медом,
Восковим чаєм, сотами із бджіл,
І стиглим квітом, трав’янистим пледом,
І сміхом неба, де нема до неї діл.
Смішним промінням в ранній прохолоді,
У росяній стежині... навпростець,
Химерною хмаринкою в городі,
Та й зіллям, що заплетене в вінець.
Пекучими смішними кропивами,
Косицями кудлатих кукурудз
І вербами, зігрітими дощами,
І місяцем, пузатим, мов гарбуз.
Молочним збаном, доторком веселки,
Нектаром, ще не стиглої, лози,
Та літнім, смачно виробленим глеком,
Залишеним на згадку від грози.
Букетом маків, зоряних волошок
І надвечірнім криком журавля,
І зграйкою зірок, що у горошок,
І вітром, що зароджує земля...
Так дико пахне груша стиглим медом...
#лесяутрисковоробець
