Великий храм й мале дитя. Його бере людська рука.
У них сам Бог. Ох! Немає слів. Маленький немічний Він,
а людина велична й розумна, знає куди рожденного Бога
покласти для поклоніння. Ось Він тут, у вертепі, народжений
месія. Часу подія. Та Сина Бога живого ми не пізнали,
не знаєм його. Відчуваємо брак спілкування із Ним і один із
одним, втрачаємо подобу Божу, а чи стаємо самі Богом.
Все знаєм і всім управляєм та любові не маєм, немає радості
життя і сіріє буття. Страхи-привиди по світу блукають, людей
у великій напрузі тримають.
Та є у нас Торжество. І є у нас з тобою наше Різдво.
Це свято Життя, де Любов є змістом усього буття.
Бережім своє Різдво. Благо велике воно.
