Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Любов Ігнатова: Опівнічні роздуми (трохи сумбурне) - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Потусторонний, 21.01.2014 - 11:02
Есть только миг, между прошлым и будущим... Оч точно подмечено. Жизнь - это интеграл. Мгновения - его производные. Дифференциал Жизни - это вспышка. Вспышки сливаются в свечение. Оно неравномерное. И именно вот эта неравномерность даёт нам ощущение жизни. Нарастание и спад. Извилистая кривая между счастьем и горем, от рождения до смерти.Будет прямая линия - это конец... Призадумываешь, однако. А время... Это условность, существующая исключительно для нашего мира. И то, что мы умеем мысленно перемещаться во времени вперёд и назад,ускоряться и замедляться, говорит о том, что может быть (было) и по-другому. Его (времени) равномерное течение в одну сторону - есть данность, необходимая для существования нас в том виде, в котором мы есть.
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Мне очень не хватало твоих комментариев, Ген! Жизнь - странная штука, мы всё время пытаемся её впихнуть в какие-то рамки, законы, условности, а она всё время выскальзывает из тисков ...Спасибо! Н-А-Д-І-Я, 21.01.2014 - 10:52
Гарно... Нічого, що трошки сумно... Це притаманно всім жінкам.. У цьому їхня принада!Все у вас добре, Любо!! Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Надіє!!!! Приємного Вам дня!
Фотиния, 21.01.2014 - 10:51
Не, ну а как без печали? Поэты мы, или где? И улыбнуться... Всё рука об руку! И грань тонкая между ними в поэтской душе! Люба, "інееєм" - переборчик вышел с гласными Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ну махнула "с барского плеча " лишнюю буковку .... спасибо, Свет!!! Сергій Ранковий, 21.01.2014 - 10:17
Эх, Любавушка, Любавушка, знову засумувала. А все таки у часу є достойний супротивник, знаєш що це?Це реальність, так, проста реальність. Коли живеш реальністтю час втрачае свою владу над тобою, просто зникає і все. Не має минулого, не має майбутнього, є ця проста реальність. Просто ми волємо краще жити або в прожитому минулому, або у вигаданному майбутньому, та чого б ми не хотіли, а все рівно живемо тільки реальністтю. А вірш зовсім не сумбурний. Гарний філосовський вірш. Мені сподобалось. Правда хотілося прочитати твою спробу верлібу, але не встиг, ти його видалила, нажаль, бо було цікаво. Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так оце і є той верлібр, просто він плавно перейшов у звичайний вірш ...вже в котре ... Дякую, Зайчику, за таку розгорнуту відповідь! Щодо супротивника часу - трохи не те...Я хотіла сказати, що ще ніхто його не переміг (з людей) і не жив вічно ... |
|
|