А вона шукала себе в усьому
У квітці, травинці, у дереві життя.
Сходило сонце в небі голубому
Надихало... щаслива була, як дитя.
Шукала раю... попала у пекло,
Очі у жар - птиць мироточуть сльозою.
Не бачила сонця, у грудях дерло...
Не було радості, немала спокою.
А приходить люта зима заметіль,
І до нитки оголює розкішний сад.
На плечі сипле сніг, до ніг білу сіль...
У пелену хмар заховався зорепад.
Від морозу, холоду в*януть квіти...
Пташка без пари високо не літає.
А хто не вміє коханих зігріти...
Той свою половинку навік втрачає.
Без пари пташка літала по світу...
Хоча у паспорті була кругла печать.
А маленькі діточки, як ті квіти...
Їх треба зростити, від гріз захищать.
Працювала пташка зранку до ночі
А на людях вона ходила, як пава .
У тузі страждало серце жіноче
Лікувала пісня... Богиня октава.
А вона шукала себе у всьому
У своїх руках творила світ прекрасний.
Великий поклоняється малому...
Світить ясним сонцем, допоки не згасне.
