Наче помилка долі - відстань.
Сентименти до твого міста.
Я приховую всі сподівання,
Кожна зустріч - можливо остання.
Твоє місто неначе кличе,
Подивитись тобі в обличчя.
І почути вживу твій голос.
Такий рідний, далекий водночас.
Скажи, справді немає шансу?
Вирок винесений передчасно?
Лиш скажи, я зміню усі плани,
Хоч на мить перетнутись шляхами.
Скільки ми вже знайомі? Довго.
Весь наш світ починався зі слова.
Знали марно - не намагались.
Де зустрілися, там і прощались.
Недоречна умовність між нами,
Інтонаціями, чи словами.
Не ховай свої очі від мене.
Що, якщо ми до ранку помремо?
Розум згоден, що це неможливо,
Що не варто чекати на диво.
Тільки серце реальність не прийме.
Я ж, навпіл розривають між ними.
Заховаю далеко в зіницях,
Бережу тебе, як таємницю.
На душі, ледь помітні шрами,
Там, де ти доторкався руками.
і болісно і класно 
