Народе мій, досить спати!
Пора пробудитись, вставати,
Вже досить тихенько вмирати,
Бо діти й онуки чекають від вас,
Яке буде життя після нас.
В якій країні будуть жити вони,
У бідній, нещасній, Боже борони,
А ви спите й чекаєте, на кого?
І не робите висновки з того усього,
Що відбувається під носом у вас,
Що з якого боку отримаєте ви ляпас,
Тарифи піднімуть на газ і без нас,
Хто ми такі, щоб запитати в нас
Чи живемо ми, чи вмираємо?
Чи лікуємось, чи конаємо?
Немає діла до нас нікому,
Вони поставили вже крапку й кому,
на нас, на людях, чесних простих,
Отих роботяг, що утримують їх,
Щоб тільки для них були Гаваї, Мальдіви,
А ми просимо у Божої Діви,
Щоб допомогла вийти із скрути,
Щоб сини не йшли на війну, у рекрути,
Щоб Європейською стала держава,
Щоб вічно звучало: "Слава Україні, Героям слава!"
