На автобусній зупинці
Тая вії підправляла,
Довго стрілку малювала,
Поки в око щось не впало.
Звісно, почало сльозитись,
З туші потекли потьоки,
А тут стало ще й казитись
На біду і друге око!
Тая сльози витирає –
Стала хусточка вже чорна,
Аж тут бабця підбігає
Дуже жвава і моторна.
Таки встигла, слава Богу,
Доведеться ще й чекати…
Поки вирушать в дорогу –
Почала все оглядати:
Ще людей не назбиралось,
Недалеко хлопчик скаче,
На автобусній нікого,
Тільки дівка якась плаче.
Бабця зразу йде ло Таї
(Як таке тут пропустити?),
Що до чого - не питає,
Зразу стала говорити:
-Не плач, дівчино, так гірко,
Ще зустрінеш свою долю,
Не таке то щастя - заміж,
Нагуляйся собі вволю.
Я колись, як дівувала
(Як його вже не крути)
Із лиця була потворна,
І страшна, така, як ти.
Якщо я - така погана,
Пішла колись під вінець,
То й для тебе десь знайдеться
Може, хоч якийсь вдівець!
Дуже-дуже Вам дякую!